Перша моя освіта — юридична (Київський Національний Університет ім. Т.Г. Шевченка.)
Близько 10 років я працював управлінцем. Мені подобалась моя робота, і в мене добре виходило, але я ніколи не міг відповісти на запитання: "Чому я не запускаю своєї справи?".
У 2013 році я прийшов до терапевта, щоб прокачати софт-скілз. Поступово в мене з'явився інтерес, а навіщо вони мені потрібні? Навіщо мені моя робота? І ось тоді я пішов не за ідеєю стати кращим, а за інтересом "який я". І вразився тому, наскільки величезний мій світ, скільки в мені є такого, що я про себе не знаю. Я дивувався і сумував через те, скільки часу і сил можна витратити на ідею про те, яким має бути життя, а не на саме життя.
Мій інтерес до психіки, її механізмів, хитросплетінь все посилювався і я вирішив пройти навчання. З роками вивчення психотерапії інтерес не зник, а став глибшим і сильнішим. Тоді я ризикнув змінити професію.
Я багато працював з різними запитами та людьми, з різних професій та країн, парами, групами, компаніями. До інтересу додався досвід.
У роботі з клієнтами, окрім професійного, завжди важливим є і мій власний досвід проходження криз. Це пошук себе, зміна та розвиток нової професії. Це досвід стосунків — розлучення та страх втратити контакт з дітьми; нові стосунки, шлюб та поява 3-ї дитини. Це і підлітковий період моїх старших дітей — колись я шукав себе, а тепер підтримую їх у цьому. Це і життя у війні та в еміграції.
Мені пощастило поєднати хобі та роботу. Усі ці роки зміни та терапія йдуть пліч-о-пліч в моєму житті та в життях моїх клієнтів. Ми вчимось інтересу та прийняттю — до себе та оточуючих, до власних можливостей та обмежень. Ми вчимось адаптації та балансу, свободі та любові. Якщо 10 років тому головними для мене були досягнення, то зараз це розуміння і впевненість у тому, що я проживаю найкращий варіант свого власного і єдиного життя.