Більшість цього проживається наодинці.

Без місця, де це можна нормально проговорити і розібрати. Навіть у чоловічій групі, де феномен сорому теоретично мав би бути нижчим, чоловіки часто пред’являються витривалістю, адекватністю, результативністю, роботою над собою або конкуренцією.

У роботі з чоловіками я постійно стикаюсь з однією і тією ж річчю. Більшість із них добре навчилися справлятись із життям. Але за всім цим іноді стає складно помітити самого себе. Що з тобою відбувається, чого ти хочеш, від чого втомився і на що насправді спираєшся.

Мені хочеться створити простір чоловічої групи як простір, де можна уповільнитись, помітити, що з тобою, помітити, як ти живеш, і звіритись з іншими. Побачити, що в них схоже, а що зовсім по-іншому. Як вони справляються з тим, з чим доводиться справлятись тобі.

Бо часто через контакт з іншими людьми стає легше побачити самого себе. Те, що в повсякденній рутині залишається непоміченим.

Щоб можна було трохи краще зорієнтуватись у власному житті і на щось спертися.